Відразу хочу застерегти: пишу цю замітку не як журналіст, а як громадянин, який вирішив для себе самого підбити підсумки року, що минає. І визначитися з «планом дій» на рік прийдешній…

Провал учорашнього саміту «Україна-ЄС» став (не)гідним фіналом провального для української влади 2011 року. Неможливо назвати ту сферу життя, ту галузь економіки, той напрям політики, які Янукович енд компані не завалили б, наче двієчник – іспит.

Паліатив - це засіб, що тимчасово полегшує хворобу чи проблему , але її не ліквідовує. 

В світі прийнято  заключати комерційні угоди і вести міжнародну торгівлю в резервних валютах - стійких і вільноконвертованих. До таких валют відносяться долар США, євро, японська йена, швейцарський франк. Російський рубль, на сьогодні,  не являється ні резервною валютою, ні вільноконвертованою, а тим більше – не являється стійкою. Влада Росії заявляла неодноразово про свої наміри перетворити свій рубль в резервну валюту. Але для цього  потрібно  створити цілу низку рубльових фінансових інструментів в які іноземні інвестори могли б розміщувати рублі, які дозволяли б іноземним інвесторам  користуватися рубльовими активами  в міжнародних операціях. Одним з таких інструментів є торгівля енергоносіями в рублях, розширення зони рубльової торгівлі і обсягів торгівлі. Тому згода Росії на оплату газу  Україною в рублях відповідає інтересам Росії.

 В.Овсієнко. Пане Руденку, 9 листопада 1976 року в Києві виникла перша справді громадська організація, роль якої в історії України ще, на жаль, не стала набутком масової суспільної свідомості. Наше завдання — доне­сти людям правду про Гельсінкський рух в Україні, а хто ж її ліпше знає, як не Ви, організатор і перший голова Групи... Покійний Юрій Литвин, хай царствує, якось порівнював УГГ з Кирило-Мефодіївським братством і відзначав, що Братство було цілком викорінене, знищене царським урядом і діяльність його не дала безпосередніх вислідів для України. 

 БАЗАРСЬКА ТРАГЕДІЯ

 Визвольні змагання українського народу 1917 – 1921 років добігали трагічного кінця. 

Восени 1920 року під ударами червоних військо Української Народної Республіки разом з вимушеними союзниками – поляками –відступило до Збруча. 

12 жовтня польські власті дійшли згоди з більшовицькою Росією про перемир’я, що дало змогу Семенові Будьонному

вдарити по українському війську. Воно мусило 21 листопада перейти Збруч. 26 тисяч старшин і козаків, опинившись хоч і на своїй землі, та в чужій державі, вимушені були скласти зброю. Вони були інтерновані в концтаборах, де терпіли нужду і голод, знемагали від епідемій, тратили бойовий дух і вмирали.

Громадянська акція пам΄яті Василя Макуха відбудеться 5 листопада 2011 року, в суботу, о 17 годині біля будинку № 27-А по вул. Хрещатик.
 

43 роки тому, в листопаді 1968-го, іноземні інформаґентства поширили повідомлення українського самвидаву:

„Громадянин України Василь Макух, протестуючи проти совітського комуністичного режиму, поневолення українського народу і аґресії СРСР проти Чехословаччини, здійснив у Києві акт самоспалення. Перед безпрецедентним і мужнім вчинком схиляє голови вся світова спільнота”.

Колишній воїн Української Повстанської Армії, політв΄язень, напередодні річниці «Великої Жовтневої соціалістичної революції», під вечір 5 листопада 1968 року, на Хрещатику, біля будинку № 27-А, облився бензином і підпалив себе. Палаючий смолоскип біг у напрямку площі Жовтневої революції (нині Майдан Незалежности) і вигукував: „Геть колонізаторів! Хай живе вільна Україна!” та гасла проти окупації Чехословаччини. Нажахані перехожі розбігалися. Обгоріле тіло міліціонер погасив своєю шинелею. Та від опіків, несумісних з життям, Василь Макух наступного дня помер. За годину до смерти прийшов було до тями. „Ви ж осиротили дітей”, – 

 35 років тому, 9 листопада 1976 року, Микола Данилович Руденко на прес-конференції в Москві оголосив про створення в Україні цієї правозахисної організації. Через дві години у вікна його житла під Києвом полетіли шматки цегли і каміння. Так КГБ відсалютував на честь створення УГГ, жартував М.Руденко.

Заснована Українська Гельсінкська Група за ініціативою письменника і філософа Миколи Руденка, ґенерала Петра Григоренка – члена Московської Гельсінкської Групи (чинна з 12.05.1976), громадської діячки Оксани Мешко, 

 Василь ОВСІЄНКО, лауреат премії ім. В.Стуса

Уночі з 3 на 4 вересня 1985 року в карцері табору особливого режиму ВС-389/36 у с. Кучино Чусовського р-ну Пермської обл. (Середній Урал) загинув 47-річний поет і правозахисник Василь Стус. Я в той час перебував у 20-й камері цього ж бараку, тому вважаю своїм громадянським і людським обов`язком ще і ще раз свідчити перед новими й новими людьми про обставини й причини його загибелі.

З 1995 року в приміщеннях цього табору діє на весь світ нині відомий Музей історії політичних репресій і тоталітаризму “Перм-36”. Востаннє я побував там 30-31 липня цього 2011 року 

 Угода про зону вільної торгівлі з СНД не лише нічого позитивного не дає Україні, але й затягує Україну в багатоступеневий лабіринт узгоджень з країнами СНД і країнами Митного союзу. При цьому, якщо одній з країн Митного союзу збільшення експорту України в СНД не сподобається, то згаданого збільшення експорту попросту не відбудеться, оскільки положення Договору про створення Митного союзу мають вищу юридичну силу над положеннями Договору про вільну торгівлю. Таке положення зафіксоване в Договорі про створення Зони вільної торгівлі в СНД. Тобто, згаданий Договір – „фільчина грамота”,  у чому Україна зможе пересвідчитися вже упродовж 2012 року.

 Для читачів популярно поясню принципову різницю між Митним Союзом з Росією і Євросоюзом в питаннях прийняття рішень.

В Митному Союзі рішення приймаються більшістю голосів. Росія в Митному Союзі має понад 60% голосів, тому вона може „протягнути” будь-яке рішення, що не вигідне підприємствам і бюджету інших держав Митного Союзу, але вигідне Росії. І навпаки - може не допустити прийняття рішення, що вигідне підприємствам і бюджету інших держав, якщо воно не вигідне підприємствам і бюджету Росії. Росія має „контрольний пакет голосів” в Митному Союзі

В Євросоюзі, як і в Митному Союзі, рішення приймаються теж більшістю голосів. Але ніяка із держав Євросоюзу не має й 30% голосів, тому ніяка з держав Євросоюзу не в змозі „протягнути” рішення, що вигідне собі, але не вигідне іншим державам.

 Заява

Громадського комітету вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру

29 вересня 2011 року виповнюється 70 років з початку розстрілів нацистами мирного населення у Бабиному Яру. Тисячі людей різних національностей, віросповідань і політичних поглядів знайшли тут свій останній спочинок - полонені червоноармійці та українські націоналісти, євреї та роми, православні священнослужителі й прості кияни.

Традиція вшанування пам’яті жертв трагедії Бабиного Яру започаткована 29 вересня 1966 року - в 25-ті роковини розстрілів у Бабиному Яру відбувся стихійний багатотисячний скорботний мітинг української інтелігенції, де, зокрема, виступили Іван Дзюба та Віктор Некрасов, український та російський письменники-дисиденти.

Іван Дзюба про це згодом писав так: «Темні людиноненависницькі сили чомусь для своїх моторошних злочинів прагнуть обрати благословенні місця природи — певно, з інстинкту наруги над духом життя. Так, чудова окраїна Києва — Бабин Яр — стала місцем, куди більшовицька влада потай скидала жертв Голодомору 1933 року. А через вісім років фашистські загарбники обрали Бабин Яр місцем застрашливої демонстрації своїх методів «остаточного вирішення єврейського питання», тобто винищення євреїв як нації, а водночас — і розправи з усіма своїми політичними противниками та з непокірними людьми різних національностей, не в останню чергу — українцями, серед яких і наша видатна поетеса Олена Теліга».

З часу відновлення Української незалежної держави 29 вересня стало датою офіційного вшанування жертв Бабиного Яру. До вироблення заходів та їх проведення стали залучатися представники різних громадських і політичних організацій, зберігався паритет щодо пам’яті різних спільнот, представники яких поховані у братській могилі в Бабиному Яру.

На жаль, поточного року все інакше – у розробленому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 червня 2010 р. № 491 урядовому плані заходів до 70-х роковин трагедії Бабиного Яру не враховано позиції ряду громадських організацій.

Однобокість офіційного плану заходів породжує сумніви щодо щирості співчуття до жертв страшної катастрофи у Бабиному Яру. Урядовий Організаційний комітет з підготовки та проведення заходів до 70-х роковин трагедії Бабиного Яру застосував принцип сегрегації (штучного відокремлення однієї групи населення від цілого), поділивши мучеників нацизму за походженням на обраних, гідних поминання і доброї пам'яті, та другорядних.

Такі дії влади негативно сприймає широка громадськість. Зокрема, представники громадських організацій ромів у заяві, розповсюдженій у ЗМІ, прямо говорять про План заходів до 70-річчя трагедії Бабиного Яру, запропонований Організаційним комітетом, як такий, що робиться «на кістках предків народу рома, ігноруючи пам`ять жертв голокосту розстріляних ромів у Бабиному Яру. Роми України вважають, що План заходів дискримінаційний і знищує історію народу рома для майбутніх поколінь».

Все це, разом узяте, спонукає, на нашу думку, до серйозних висновків: оскільки Бабин Яр є братською могилою, то діяльність Національного історико-меморіального комплексу «Бабин Яр» має будуватися на засадах мультикультурності із врахуванням історичної пам’яті усіх груп населення, що постраждали під час гітлерівської окупації України.

По-друге, у майбутньому Національний історико-меморіальний комплекс «Бабин Яр» має стати національним центром скорботи та примирення,  де були б і сакральні символи різних релігій, і музей усіх невинно убієнних. Дорога до вшанування мучеників повинна бути відкрита для всіх.

Дотримуючись багатолітньої демократичної традиції, українська громадськість проведе 29 вересня 2011 року о 12 годині скорботне покладання квітів до пам’ятних знаків Меморіалу «Бабин Яр» і панахиду. Закликаємо всіх людей доброї волі, незалежно від їхнього походження та політичних поглядів, взяти з нами участь у вшануванні пам’яті невинно убієнних синів та дочок української землі.