В Україні владою скоєно злочин проти власного народу. Мирна акція громадян,  здебільшого молоді на Майдані Незалежності на підтримку Євроінтеграції, (яка не була заборонена судом) була брутально розігнана спецпідрозділом міліції «Беркут». Учасників мітингу, котрі здійснювали своє законне право згідно ст.. 39 Конституції України щодо вияву своєї громадянської позиції відносно процесу Євроінтеграції України, міліціонери брутально побили, кільком десяткам людей нанесли травми. Ця подія назавжди увійде в історію України як «кривава субота». Вона викликала рішучий осуд дій влади з боку української громадськості та міжнародної спільноти.

 У липні ц.р. українці та поляки вшановували пам’ять жителів Волинської землі – жертв кривавого польсько-українського протистояння в часи Другої світової війни, яку розпочали нацистська Німеччина й комуністична Росія – СССР в імперських цілях.

В ухвалі Польського Сейму збройна боротьба на Волині 1943 – 1945 рр. між Українською Повстанською Армією та польською Армією Крайовою й польськими поліційними частинами на службі гітлерівців визначена як «етнічна чистка з елементами геноциду». Ця ухвала містить звинувачення українців та українського національно-визвольного руху, які не відповідають об’єктивній історичній дійсності, вони базуються на однобокому розумінні подій на Волині під час Другої світової війни.

 Я сильно не хотів торкатися теми полько-українського протистояння 1939-1947 рр. Копаючись в історичних матеріалах, я неодноразово зустрічав такі факти, що розумів – Волинська трагедія часів Другої Світової війни це така багнюка у яку тільки залізь – і не відмиєшся. Але тут, що називається – дістали. Можна пор різному ставитися до того, що якась кількість жінок воліє займатися проституцією, але коли колишня повія починає читати моралі про пристойність – це вже гидко.

 Отже. Стало відомо що у сеймі Польщі зареєстрований проект постанови про визнання ОУН та УПА злочинними організаціями, що здійснили геноцид стосовно польського населення у так званих «східних кресах» тобто, теренах Західної України у 1939-1947 рр. Злочинними також названі дивізія «Галичина» та українська допоміжна поліція – все за те саме, за геноцид. Натомість постанова висловлює данину пам’яті Армії Крайовій, Кресовій самообороні, Батальйонам хлопським, тощо, «які вели драматичну, нерівну боротьбу з захисту польського цивільного населення». Що мене збурило? Всього лише деякі історичні подробиці.

 У сороковий день після відходу в вічність Михайла Гориня, у Києві,  21  лютого, відбувся «Вечір пам΄яті». О 16 годині відслужено панахиду за Покійного в церкві Святого Миколая Чудотворця «УГКЦ» на Аскольдовій могилі.
О 18 годині у приміщенні видавництва «Смолоскип»  на Подолі зібралися друзі й соратники видатного політичного діяча і державотворця М. Гориня.

 "Нема в нас українського уряду. Це російський уряд України. У ньому тримають кількох українців - для декору і відстрілу. Як у 20-30-х роках. Тільки тепер не відстрілюють, а влаштовують автокатастрофи чи фабрикують кримінальні справи. Президент, прем’єр-міністр, віце-прем’ри, більшість міністрів, на інших ключових посадах - не українці, деякі й народжені поза Україною. І вони мають тут свій, російський національний інтерес: Україну "упразднить за ненадобностью" (вислів М.Салтикова-Щедріна"). Що їх совістити чи докоряти їм? Це відверті вороги. Їх треба гнати геть з України." В.Овсієнко.