Новини
Республіканська Християнська партія (заснована політв’язнями комуністичного окупаційного режиму – Михайлом і Богданом Горинями, Миколою Руденком, Василем Овсієнком та іншими політв’язнями й українськими патріотами, які в умовах московської окупації України та тоталітарної комуністичної диктатури боролись з імпер-шовіністичним режимом за права української нації мати незалежну державу), завжди послідовно відстоювала і підтримувала діяльність в Україні незалежних засобів інформації, а також права громадян на свободу слова та інші демократичні цінності. Завдяки борцям за Свободу й Незалежність України ці принципи були здійснені у серпні 1991 р. із проголошенням Верховною Радою Акту про Незалежність України та звільненням від комуністичної диктатури. Ці принципи знайшли своє відображення як у партійній програмі РХП так і у практичних діях партії на благо України, адже лідери РХП були учасниками написання та прийняття у червні 1996 року Конституції України.
Президент Литви нагородив групу українців – захисників Вільнюса 1991 року.
Президент Литви Гітанас Науседа з нагоди Дня захисників свободи вручив пам’ятні медалі групі активістів, які обороняли незалежну Литовську Республіку під час російської агресії 1991 року.
У неділю, 8-го червня 2019р., відбувся 14-й з’їзд Республіканської Християнської партії – яка була заснована політв’язнями :Михайлом Горинем, Миколою Руденком, Василем Овсієнком та іншими. Зїзд привітав Віталій Кононов, лідер патії Зелених із якою РХП єднають давні дружні стосунки. Голова РХП Микола Поровський виступив із доповіддю «Про ситуацію в Україні після президентських виборів та завдання РХП в руслі позачергових виборів Парламенту»...
ДетальнішеДетальніше
Василь Васильович ОВСІЄНКО
Народився 8 квітня 1949 року в с. Леніне (Ставки) Радомишльського р-ну Житомирської обл. у селянській родині.
Закінчивши школу в 1966 році, працював у колгоспі, потім у редакції райгазети в Народичах, у 1967-72 роках навчався на філологічному факультеті Київського університету. Півроку працював учителем української мови і літератури в с. Ташань Переяслав-Хмельницького району на Київщині. 5 березня 1973 року заарештований за звинуваченням у проведенні анти радянської агітації й пропаґанди - виготовленні та розповсюдженні літератури самвидаву упродовж усіх студентських літ. Карався 4 роки в політтаборах суворого режиму у Мордовії ЖХ -385/19 і 17-А. З першого ж дня "волі", 5 березня 1977 року, під адміннаглядом. Працював у рідному селі в колгоспі. У зв'язку з правозахисною діяльністю в Українській громадській групі сприяння виконанню гельсінських угод, членом якої є з березня 1977 року, був звинувачений у вчиненні опору міліції і за сфабрикованим звинуваченням засуджений 8 лютого 1979 року на З роки ув'язнення в кримінальних таборах суворого режиму. Утримували м. Вільнянську Запорізької обл. та в Коростені на Житомирщині. Ще до закінчення терміну, 9 червня 1981 року, Житомирське управління КДБ порушило проти В. Овсієнка нову справу за звинуваченням у проведенні антирадянської агітації І пропаганди. Засуджений на 10 років ув'язнення у таборах особливо суворого режиму та 5 років заслання, з визнанням особливо небезпечним рецидивістом. Карався у відомому таборі ВС-389/39 у с. Кучино Чусовського р-ну Пермської обл. Росії, з 8 грудня 1987 - на ст. Всехсвятська. 21 серпня 1988 року Президія Верховної Ради СРСР помилувала В. Овсієнка. Згідно з Законом УРСР від 17 квітня 1990 року "Про реабілітацію жертв політичного терору в Україні" реабілітований. Звільнившись, знову працював у рідному селі у колгоспі. Уже у вересні 1988 року став членом Координаційної Ради Української Гельсінської Спілки, 16 липня 1989 року очолив новостворену Житомирську філію УГС. Член Центрального Проводу РХП. Голова Етичної комісії партії. Автор книг "Світло людей", "Не відступлюся!", "Три повстання січків". Лауреат літературної премії ім. В. Стуса. Нагороджений Орденом "За мужність".
