Новини

Шановний пане Президенте України
      Центральний Провід Республіканської Християнської Партії – заснованої політв’язнями комуністичного режиму , із обуренням констатує що Вами із нагоди Дня юриста, нагороджено  суддю апеляційного суду міста Києва у відставці Григорія Зубця орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня з формулюванням: "За вагомий особистий внесок у розбудову правової держави, забезпечення захисту конституційних прав і свобод громадян, багаторічну плідну працю та високий професіоналізм". 
    Це не відповідає дійсності тому що  що у березні 1984 року заступник голови Київського міського суду Григорій Зубець головував на засіданні, під час якого засудив  відомого дисидента і борця за волю України  Валерія Марченка до десяти років таборів особливого режиму і п’яти років заслання, що для хворого В. Марченка було (і таки виявилося) смертним вироком.
 

 

Детальніше


Виступ на телеканалі "Чесно" Голови РХП Поровського М.І.

Картинки по запросу Микола Поровський

Детельніше за посиланням

www.youtube.com/watch 

Детальніше




 Вітаю усіх побратимів -артилеристів 44ї артбригади ,усіх військовослужбовців ЗСУ із Днем артилерії та Днем інженерно-саперних військ

 
Детальніше


 В Свято-Михайлівському соборі УПЦ КП в м.Києві пройшла науково-теоретична конференція присвячена 20-річниці Республіканської Християнської партії. По завершенні конференції ряду представників РХП були вручені ордени від Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета.

Вітаємо!

Детальніше



Василь Васильович ОВСІЄНКО



  Народився 8 квітня 1949 року в с. Леніне (Ставки) Радомишльського р-ну Житомирської обл. у селянській родині.

Закінчивши школу в 1966 році, працював у колгоспі, потім у редакції райгазети в Народичах, у 1967-72 роках навчався на філологічному факультеті Київського університету.

Півроку працював учителем української мови і літератури в с. Ташань Переяслав-Хмельницького району на Київщині.

5 березня 1973 року заарештований за звинуваченням у проведенні анти радянської агітації й пропаґанди - виготовленні та розповсюдженні літератури самвидаву упродовж усіх студентських літ.

Карався 4 роки в політтаборах суворого режиму у Мордовії ЖХ -385/19 і 17-А.

З першого ж дня "волі", 5 березня 1977 року, під адміннаглядом. Працював у рідному селі в колгоспі. У зв'язку з правозахисною діяльністю в Українській громадській групі сприяння виконанню гельсінських угод, членом якої є з березня 1977 року, був звинувачений у вчиненні опору міліції і за сфабрикованим звинуваченням засуджений 8 лютого 1979 року на З роки ув'язнення в кримінальних таборах суворого режиму. Утримували м. Вільнянську Запорізької обл. та в Коростені на Житомирщині. Ще до закінчення терміну, 9 червня 1981 року, Житомирське управління КДБ порушило проти В. Овсієнка нову справу за звинуваченням у проведенні антирадянської агітації І пропаганди.

Засуджений на 10 років ув'язнення у таборах особливо суворого режиму та 5 років заслання, з визнанням особливо небезпечним рецидивістом. Карався у відомому таборі ВС-389/39 у с. Кучино Чусовського р-ну Пермської обл. Росії, з 8 грудня 1987 - на ст. Всехсвятська.

21 серпня 1988 року Президія Верховної Ради СРСР помилувала В. Овсієнка. Згідно з Законом УРСР від 17 квітня 1990 року "Про реабілітацію жертв політичного терору в Україні" реабілітований.

Звільнившись, знову працював у рідному селі у колгоспі.

Уже у вересні 1988 року став членом Координаційної Ради Української Гельсінської Спілки, 16 липня 1989 року очолив новостворену Житомирську філію УГС.

Член Центрального Проводу РХП.

Голова Етичної комісії партії.

Автор книг "Світло людей", "Не відступлюся!", "Три повстання січків".

Лауреат літературної премії ім. В. Стуса.

Нагороджений Орденом "За мужність".