Народився 17 червня 1930 року в с. Кнісело Жидачівського р-ну на Львівщині.

1954 року закінчив факультет логіки та психології Львівського університету, працював учителем та директором шкіл у Дрогобицькій області.

З 1961 року - на науковій роботі у Львові. Один з організаторів національно-визвольного руху, що дістав назву шістдесятництво.

Заарештований 26 серпня 1964 року і засуджений на 6 років таборів суворого режиму за звинуваченням у проведенні антирадянської агітації і пропаганди. Карався в Мордовських концтаборах та у Володимирському централі.

Звільнившись, працював на будівництві на Рівненщині, згодом на заводі “Кінескоп”. За видання “Бюлетня Української Гельсінкської Групи” заарештований 3 грудня 1981 року і засуджений на 10 років таборів особливо суворого режиму з визнанням особливо небезпечним рецидивістом.

Карався в концтаборі Кучино на Уралі. Звільнений 2 липня 1987 року.

Став членом редколегії “Українського вісника”, головою Українського підкомітету Міжнаціонального комітету захисту політв’язнів, членом виконкому відновленої УГГ.

У вересні 1989 року обраний Головою секретаріату НРУ, в 1990 - заступником голови і Головою Політради НРУ.

Ініціатор і організатор Ланцюга єднання, Свята козацької слави, Всеукраїнського міжнаціонального конгресу в Одесі, “дитячої дипломатії”, Ліги партій країн Міжмор’я.

У березні 1990 року обраний народним депутатом від Залізничного в.о. № 260 м. Львова, співголова “Народної Ради” у Верховній Раді України.

Голова УРП з травня 1992 до жовтня 1995 року, потім Почесний Голова УРП.

Один із засновників РХП. На установчому з’їзді РХП обраний членом Центрального Проводу.