Новини

 Президент Литви нагородив групу українців – захисників Вільнюса 1991 року.
Президент Литви Гітанас Науседа з нагоди Дня захисників свободи вручив пам’ятні медалі групі активістів, які обороняли незалежну Литовську Республіку під час російської агресії 1991 року.

Детальніше


 У неділю, 8-го червня 2019р., відбувся  14-й з’їзд Республіканської Християнської партії – яка була заснована  політв’язнями :Михайлом Горинем, Миколою Руденком, Василем Овсієнком та іншими. Зїзд  привітав  Віталій Кононов, лідер патії Зелених із якою  РХП єднають давні дружні стосунки.  Голова РХП  Микола Поровський виступив із  доповіддю «Про ситуацію в Україні після президентських виборів та завдання РХП в руслі позачергових виборів Парламенту»...

Детальніше


Шановний пане Президенте України
      Центральний Провід Республіканської Християнської Партії – заснованої політв’язнями комуністичного режиму , із обуренням констатує що Вами із нагоди Дня юриста, нагороджено  суддю апеляційного суду міста Києва у відставці Григорія Зубця орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня з формулюванням: "За вагомий особистий внесок у розбудову правової держави, забезпечення захисту конституційних прав і свобод громадян, багаторічну плідну працю та високий професіоналізм". 
    Це не відповідає дійсності тому що  що у березні 1984 року заступник голови Київського міського суду Григорій Зубець головував на засіданні, під час якого засудив  відомого дисидента і борця за волю України  Валерія Марченка до десяти років таборів особливого режиму і п’яти років заслання, що для хворого В. Марченка було (і таки виявилося) смертним вироком.
 

 

Детальніше


Виступ на телеканалі "Чесно" Голови РХП Поровського М.І.

Картинки по запросу Микола Поровський

Детельніше за посиланням

www.youtube.com/watch 

Детальніше





Заява Центрального Проводу Республіканської Християнської партії з приводу 70-річчя Волинської трагедії та ухвали Сейму Польщі



 У липні ц.р. українці та поляки вшановували пам’ять жителів Волинської землі – жертв кривавого польсько-українського протистояння в часи Другої світової війни, яку розпочали нацистська Німеччина й комуністична Росія – СССР в імперських цілях.

В ухвалі Польського Сейму збройна боротьба на Волині 1943 – 1945 рр. між Українською Повстанською Армією та польською Армією Крайовою й польськими поліційними частинами на службі гітлерівців визначена як «етнічна чистка з елементами геноциду». Ця ухвала містить звинувачення українців та українського національно-визвольного руху, які не відповідають об’єктивній історичній дійсності, і базуються на однобокому розумінні подій на Волині під час Другої світової війни.

Причина виникнення збройного конфлікту між українцями та поляками на окупованій гітлерівцями Волині полягає у тому, що під час окупації Польщею галицьких і волинських земель у 20 – 30-х роках польський уряд провадив політику, спрямовану на полонізацію цих територій згідно якої  українські землі передавалися полякам (так званим осадникам), нищилася українська освіта, культура, проводились погроми-«пацифікації», щоб досягти етнічної переваги поляків над українцями. Польська сторона принципово не визнавала приналежність споконвічних українських земель Волині та Галичини до України. 

Вагома причина польсько-української війни 1943 – 1945 рр. полягала також у провокаційній діяльності гітлерівських та московських спецслужб, які ставили завдання спрямувати вектор визвольної боротьби поляків та українців на взаємне поборювання.

В Ухвалі Сейму йдеться тільки про жертви польського мирного населення. Але й згадки нема про етнічні чистки українського мирного населення на Холмщині, Підляшші, Лемківщині та на Волині, які здійснювала польська Армія Крайова, про масові вбивства українського мирного населення поляками з поліційних батальйонів гітлерівської Німеччини. Це свідчить про нехтування депутатами Сейму історичною правдою та позитивними здобутками в українсько-польських стосунках

Десять років тому українська і польська сторони вже досягли були порозуміння у справі Волинської трагедії. Зокрема, парламенти обох держав ухвалили заяви, які не ображають національних почуттів обох народів, та відкривають шлях до діалогу і взаємного примирення. Але ухвала Сейму від 15 липня 2013 року значно погіршила стосунки між українською та польською сторонами на всіх рівнях. Вона значною мірою нівелювала двадцятирічні позитивні напрацювання, спрямовані на переосмислення історичних польсько-українських конфліктів та примирення обох народів.

Польська сторона також знехтувала пам’ять про 1,5 млн. поляків, репресованих НКВД в Західній Україні та Західній Білорусі в 1939 – 1941 рр. під час окупації цих земель СССР. Значну частину їх московсько-комуністичний режим знищив у таборах Сибіру.

Лист 148 депутатів Верховної Ради України з фракцій Партії регіонів та КПУ до польського Сейму став актом національної зради. Засліплені партійними доктринами та ненавистю до борців за незалежність України, вони звернулися до польського Сейму з пропозицією звинуватити виключно українську сторону в конфлікті та геноциді. Цей безпрецедентний у світовій практиці парламентаризму вчинок не тільки став підмогою антиукраїнським силам у Польщі, які прагнуть перегляду кордонів, – він також на руку московсько-імперським силам, котрі прагнуть знову підкорити і Україну, і Польщу. Водночас автори цього «Звернення» не згадали про акцію «Вісла» – насильницьке, з елементами геноциду, виселення польською владою українців з їхніх етнічних територій.

Ми вітаємо позицію тих провідних польських політиків, інтелектуалів, церковних і державних діячів, які прислухаються до здорових арґументів української сторони і з державницьких мотивів закликають до примирення і взаємного прощення.

Центральний Провід Республіканської Християнської партії закликає всі конструктивні сили в Україні та Польщі до відновлення дружніх стосунків, плідної співпраці в ім’я процвітання та розвитку наших народів.

Голова РХП                                                                     М. Поровський

17 липня 2013 року                                                               Київ.