Новини
Республіканська Християнська партія (заснована політв’язнями комуністичного окупаційного режиму – Михайлом і Богданом Горинями, Миколою Руденком, Василем Овсієнком та іншими політв’язнями й українськими патріотами, які в умовах московської окупації України та тоталітарної комуністичної диктатури боролись з імпер-шовіністичним режимом за права української нації мати незалежну державу), завжди послідовно відстоювала і підтримувала діяльність в Україні незалежних засобів інформації, а також права громадян на свободу слова та інші демократичні цінності. Завдяки борцям за Свободу й Незалежність України ці принципи були здійснені у серпні 1991 р. із проголошенням Верховною Радою Акту про Незалежність України та звільненням від комуністичної диктатури. Ці принципи знайшли своє відображення як у партійній програмі РХП так і у практичних діях партії на благо України, адже лідери РХП були учасниками написання та прийняття у червні 1996 року Конституції України.
Президент Литви нагородив групу українців – захисників Вільнюса 1991 року.
Президент Литви Гітанас Науседа з нагоди Дня захисників свободи вручив пам’ятні медалі групі активістів, які обороняли незалежну Литовську Республіку під час російської агресії 1991 року.
У неділю, 8-го червня 2019р., відбувся 14-й з’їзд Республіканської Християнської партії – яка була заснована політв’язнями :Михайлом Горинем, Миколою Руденком, Василем Овсієнком та іншими. Зїзд привітав Віталій Кононов, лідер патії Зелених із якою РХП єднають давні дружні стосунки. Голова РХП Микола Поровський виступив із доповіддю «Про ситуацію в Україні після президентських виборів та завдання РХП в руслі позачергових виборів Парламенту»...
ДетальнішеДетальніше
Микола ПОРОВСЬКИЙ - Голова Республіканської Християнської партії
Микола Поровський народився 20 червня 1956 року в селі Заріцьк Рівненського району Рівненської області. Українець. 1979 року закінчив будівельний факультет Українського інституту інженерів водного господарства у Рівному. Працював у м. Івано-Франківську на будівництві майстром, виконробом, заступником начальника управління. У 1987 році повернувся до Рівного, де працював заступником начальника “Рівнепромбуд”.
Брав участь у створенні науково-просвітницького товариства “Рух” в Івано-Франківську, у 1988 році засновував історико-культурологічне товариство “Пересвіт” у Рівному і брав участь у керівництві Товариства шанувальників української мови. Організатор і один із засновників Народного Руху України. За політичну діяльність піддавався арештам, адміністративному ув`язненню. З квітня 1989 - член оргкомітету установчого з’їзду НРУ. У серпні призначений головою Постійно діючого Центру підготовки Установчого з`їзду НРУ. На Установчому з`їзді у вересні 1989 року обраний відповідальним секретарем, членом Проводу, а на 2 з`їзді - головою Координаційної Ради, заступником Голови НРУ. Організовував і координував проведення Ланцюга Злуки в січні 1990 р., зокрема, безпосередньо відповідав за відтинок Рівне - Житомир. Організатор численних мітингів, багатотисячних маніфестацій та багатьох пропагадивних поїздок груп НРУ у східні регіони під час боротьби за незалежність України. У березні 1990 року обраний народним депутатом УРСР від Рівненського виборчого округу №340. Був координатором парламентської опозиції - Народної Ради. Працював у Комісії Верховної Ради з питань оборони і державної безпеки. Учасник Установчого та наступних з`їздів Спілки офіцерів України. Брав активну участь у приведенні до присяги на вірність Україні військових частин і підрозділів Збройних сил колишнього СРСР і сам як офіцер запасу склав присягу 22 січня 1992 року в складі найпершого полку, що присягнув Україні. Доклав зусиль до становлення Збройних сил України, створення законодавства у військовій сфері, постійно надавав безпосередню допомогу армійському корпусу в Криму, частинам Військово-морських сил України. З 1992 року - Голова Комітету “Крим з Україною - соборність”, який активно сприяє відродженню українства та українських організацій у Криму, а з серпня 1993 року - й на Донеччині. Організатор 1-го Всекримського конгресу українців, Всекримського конгресу депутатів усіх рівнів, Севастопольського конгресу українців, Українського громадянського конгресу Криму, заступник Голови, координатор Конгресу національно-демократичних сил України. У зв’язку з постановою Третього з’їзду НРУ про департизацію Руху як член Української Республіканської партії, на Четвертому з’їзді УРП був обраний заступником Голови УРП. У березні 1994 року М. Поровський знову обраний народним депутатом України від Рівненського виборчого округу. Член Комітету з питань оборони й державної безпеки. Був координатором депутатської групи “Державність”, автор численних доповнень до Проекту Конституції України, активний учасник конституційного процесу та політичного життя України. Один з ініціаторів-засновників створення Республіканської Християнської партії. На Установчому з’їзді 1 травня 1997 року обраний Головою РХП. Народний депутат України першого та другого скликання ВР з 1999 року по вересень 2003 р. М.Поровський працював Першим заступником Голови Державного комітету з енергозбереження. 2005-2006р. Народний депутат України 4 скликання ВР Публіцист, автор брошури “Крымская проблема: объективная закономерность или целенаправленная провокация?” (1995), книги “Забутий заповіт борцям за Україну” (1996), "Розповідь про горіння"(1999), співавтор книги “Политический утюг, который история забыла выключить” (1997), "I бурею битва гримiла" (2007). 20.09.05 М. Поровський у Верховній Раді України IV скликання, склав присягу Народного Депутата України і вступив у повноваження Депутата Верховної Ради. Указом Президента України М. Поровського нагороджено Орденом “За заслуги” ІІІ ступеня. М.Поровський також спортсмен. Він інструктор-першорозрядник з альпінізму, займається гірськолижним та стрілецьким спортом.
