Новини

 Республіканська Християнська партія  (заснована   політв’язнями  комуністичного окупаційного режиму – Михайлом і Богданом Горинями, Миколою Руденком, Василем Овсієнком та іншими політв’язнями й українськими патріотами, які в умовах московської окупації  України та тоталітарної  комуністичної диктатури  боролись з імпер-шовіністичним режимом за права  української нації мати  незалежну державу), завжди послідовно  відстоювала  і підтримувала діяльність в Україні   незалежних засобів інформації, а також права громадян на свободу слова та інші демократичні цінності. Завдяки борцям за Свободу й Незалежність  України ці принципи були здійснені у серпні 1991 р.  із проголошенням Верховною Радою  Акту про Незалежність України та звільненням від комуністичної диктатури.  Ці принципи знайшли своє відображення як у партійній програмі РХП так і у практичних діях партії на благо України, адже лідери  РХП були учасниками написання  та прийняття у червні 1996 року  Конституції  України.

Детальніше


 Президент Литви нагородив групу українців – захисників Вільнюса 1991 року.
Президент Литви Гітанас Науседа з нагоди Дня захисників свободи вручив пам’ятні медалі групі активістів, які обороняли незалежну Литовську Республіку під час російської агресії 1991 року.

Детальніше


 У неділю, 8-го червня 2019р., відбувся  14-й з’їзд Республіканської Християнської партії – яка була заснована  політв’язнями :Михайлом Горинем, Миколою Руденком, Василем Овсієнком та іншими. Зїзд  привітав  Віталій Кононов, лідер патії Зелених із якою  РХП єднають давні дружні стосунки.  Голова РХП  Микола Поровський виступив із  доповіддю «Про ситуацію в Україні після президентських виборів та завдання РХП в руслі позачергових виборів Парламенту»...

Детальніше


Шановний пане Президенте України
      Центральний Провід Республіканської Християнської Партії – заснованої політв’язнями комуністичного режиму , із обуренням констатує що Вами із нагоди Дня юриста, нагороджено  суддю апеляційного суду міста Києва у відставці Григорія Зубця орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня з формулюванням: "За вагомий особистий внесок у розбудову правової держави, забезпечення захисту конституційних прав і свобод громадян, багаторічну плідну працю та високий професіоналізм". 
    Це не відповідає дійсності тому що  що у березні 1984 року заступник голови Київського міського суду Григорій Зубець головував на засіданні, під час якого засудив  відомого дисидента і борця за волю України  Валерія Марченка до десяти років таборів особливого режиму і п’яти років заслання, що для хворого В. Марченка було (і таки виявилося) смертним вироком.
 

 

Детальніше


Виступ на телеканалі "Чесно" Голови РХП Поровського М.І.

Картинки по запросу Микола Поровський

Детельніше за посиланням

www.youtube.com/watch 

Детальніше



Коли сліпі ведуть зрячих…



Відразу хочу застерегти: пишу цю замітку не як журналіст, а як громадянин, який вирішив для себе самого підбити підсумки року, що минає. І визначитися з «планом дій» на рік прийдешній…

Провал учорашнього саміту «Україна-ЄС» став (не)гідним фіналом провального для української влади 2011 року. Неможливо назвати ту сферу життя, ту галузь економіки, той напрям політики, які Янукович енд компані не завалили б, наче двієчник – іспит.

З євроінтеграцією все стало зрозуміло ще тоді, коли Янукович не лише навідріз відмовився випускати з СІЗО хвору, лежачу Тимошенко, але й подивував весь світ її «подвійним арештом» та судовим засіданням просто в камері. Навряд хоч хтось сумнівається в повному контролі Президента над силовими структурами та судами. І європейські політики в тому числі.

Європейці не подарували Януковичу навіть символічної, суто технічної процедури парафування угод про асоціацію та ЗВТ. Нуль. Повне зеро. Болісний публічний ляпас, аналогічний посадці свого часу Кучми за французькою абеткою.

Вони подолали навіть свій традиційний страх перед загрозою «втечі України під Росію». Адже російський напрямок для України теж завалений наглухо. Уже і бюджет-2012 верстають на основі неймовірної ціни на російський газ у 416 доларів за тисячу кубів. Не діждалися «новорічних подарунків» від Кремля та «Газпрому».

Хіба що віддадуть ГТС та підземні газосховища. Тоді на нас чекає білоруський сценарій: газ на деякий час дешевшає, а потім знову дорожчає, економіка обвалюється, а Росія здійснює новий наступ, поглинаючи останні рентабельні підприємства України.

Економіка і без того на грані краху. Золотовалютні запаси скоро впадуть до критичної позначки 30 млрд. дол. (Янукович на кінець року обіцяв 40 мільярдів). Негативне сальдо зовнішньої торгівлі за січень-жовтень зросло в 1,65 раза - до 11,37 млрд. дол. Банківське кредитування – на точці замерзання, в обігу немає ні долара, ні гривні. Інвестицій немає, навіть в борг не дають. МВФ замовк.

А головне – жахлива корупція (152 друге місце в світі!), яка збагатила за рахунок малозабезпечених купку наближених до влади олігархів. Кількість мільярдерів зросла втричі. Важко порахувати, у скільки разів зросла паралельно кількість бідняків.

Сьогодні недокраденою в Україні залишилася лише земля. Але і на неї вже націлилися олігархи та чиновники. Відповідний закон уже прийнято у першому читанні.

Відсутність в уряду коштів боляче б’є по соціальній сфері. Кабінет міністрів без зайвого шуму відкликав свої (і Президента) обіцянки підвищення зарплат в 2012 році. Було переглянуто прогнози економічного і соціального розвитку країни в наступному році. Звісно, в гірший бік: понижено зростання ВВП, динаміку зовнішньої торгівлі. Відповідно, практично заморожено зростання зарплат українців.

В умовах сильної інфляції це означатиме подальше падіння реальних доходів і рівня життя більшості громадян України. І це після Податкового кодексу, який задавив дрібний і середній бізнес. Після так званої «Пенсійної реформи», яка скоротила пенсії основній масі пенсіонерів. Після законодавчого удару по пільговиках.

Недарма раз-по-раз спалахували в 2011 році соціальні протести «афганців», «чорнобильців», підприємців та представників інших категорій населення. Влада реагувала на них неадекватно: міліцією, зведенням залізних парканів, штурмами наметів голодуючих.

Даремно намагалася влада  відвернути увагу від тяжких проблем з правами людини, свободою слова спектаклями, які мали підтвердити, що «священних корів» немає, під слідство і під суд може потрапити будь-хто. Навіть політичний «батько» Януковича Леонід Кучма. Справа проти Кучми завершилася гучним пшиком, а за вбивство Гії Гонгадзе тепер вочевидь понесуть відповідальність лише виконавці.

Все частіше чую, як знайомі і незнайомі люди питають самих себе: «Куди йдемо?» І самі собі відповідають: «У прірву». Мимоволі згадую знамениту картину Пітера Брейгеля-старшого «Сліпі». Вона є наочною ілюстрацією до відомої біблійної притчі «якщо сліпий веде сліпого, то обидва впадуть до ями».

В Україні сьогодні інша ситуація: сліпі проводирі тягнуть за собою у прірву зрячих співгромадян. Тягнуть люто і вперто. Ті ремствують і впираються – або зневірено мовчать і покірно переставляють ноги.

Микола Писарчук

http://www.unian.net/ukr/news/news-475548.html