Новини

 Республіканська Християнська партія  (заснована   політв’язнями  комуністичного окупаційного режиму – Михайлом і Богданом Горинями, Миколою Руденком, Василем Овсієнком та іншими політв’язнями й українськими патріотами, які в умовах московської окупації  України та тоталітарної  комуністичної диктатури  боролись з імпер-шовіністичним режимом за права  української нації мати  незалежну державу), завжди послідовно  відстоювала  і підтримувала діяльність в Україні   незалежних засобів інформації, а також права громадян на свободу слова та інші демократичні цінності. Завдяки борцям за Свободу й Незалежність  України ці принципи були здійснені у серпні 1991 р.  із проголошенням Верховною Радою  Акту про Незалежність України та звільненням від комуністичної диктатури.  Ці принципи знайшли своє відображення як у партійній програмі РХП так і у практичних діях партії на благо України, адже лідери  РХП були учасниками написання  та прийняття у червні 1996 року  Конституції  України.

Детальніше


 Президент Литви нагородив групу українців – захисників Вільнюса 1991 року.
Президент Литви Гітанас Науседа з нагоди Дня захисників свободи вручив пам’ятні медалі групі активістів, які обороняли незалежну Литовську Республіку під час російської агресії 1991 року.

Детальніше


 У неділю, 8-го червня 2019р., відбувся  14-й з’їзд Республіканської Християнської партії – яка була заснована  політв’язнями :Михайлом Горинем, Миколою Руденком, Василем Овсієнком та іншими. Зїзд  привітав  Віталій Кононов, лідер патії Зелених із якою  РХП єднають давні дружні стосунки.  Голова РХП  Микола Поровський виступив із  доповіддю «Про ситуацію в Україні після президентських виборів та завдання РХП в руслі позачергових виборів Парламенту»...

Детальніше


Шановний пане Президенте України
      Центральний Провід Республіканської Християнської Партії – заснованої політв’язнями комуністичного режиму , із обуренням констатує що Вами із нагоди Дня юриста, нагороджено  суддю апеляційного суду міста Києва у відставці Григорія Зубця орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня з формулюванням: "За вагомий особистий внесок у розбудову правової держави, забезпечення захисту конституційних прав і свобод громадян, багаторічну плідну працю та високий професіоналізм". 
    Це не відповідає дійсності тому що  що у березні 1984 року заступник голови Київського міського суду Григорій Зубець головував на засіданні, під час якого засудив  відомого дисидента і борця за волю України  Валерія Марченка до десяти років таборів особливого режиму і п’яти років заслання, що для хворого В. Марченка було (і таки виявилося) смертним вироком.
 

 

Детальніше


Виступ на телеканалі "Чесно" Голови РХП Поровського М.І.

Картинки по запросу Микола Поровський

Детельніше за посиланням

www.youtube.com/watch 

Детальніше



Європейська симфонія з російською партитурою, або реквієм за розумом партії регіонів



 Для читачів популярно поясню принципову різницю між Митним Союзом з Росією і Євросоюзом в питаннях прийняття рішень.


В Митному Союзі рішення приймаються більшістю голосів. Росія в Митному Союзі має понад 60% голосів, тому вона може „протягнути” будь-яке рішення, що не вигідне підприємствам і бюджету інших держав Митного Союзу, але вигідне Росії. І навпаки - може не допустити прийняття рішення, що вигідне підприємствам і бюджету інших держав, якщо воно не вигідне підприємствам і бюджету Росії. Росія має „контрольний пакет голосів” в Митному Союзі

В Євросоюзі, як і в Митному Союзі, рішення приймаються теж більшістю голосів. Але ніяка із держав Євросоюзу не має й 30% голосів, тому ніяка з держав Євросоюзу не в змозі „протягнути” рішення, що вигідне собі, але не вигідне іншим державам.

Ну а різницю між Митним Союзом в правилах поведінки влади з народом, в захисті прав і свобод громадян і підприємництва, в рівні життя і в умовах життя - пояснювати зайве. Достатньо згадати Польщу 89-92 років. Поляки з „кравчучками” прочісували простори України і скупляли все, що продавалося. Сьогодні Польща в Євросоюзі - сама розвинена країна з пострадянських країн Євросоюзу.

Україна теж вибрала курс на євроінтеграцію. Але прагнення народу України і влади України різні. Громадяни України прагнуть якісного життя, досягнення рівня життя і забезпечення своїх прав і свобод за європейськими стандартами. Влада ж України прагне іншого, а саме.

А) Інтегруватися в Європу з пуповиною російської залежності

Задля міцності прив’язки України до Росії Янукович продовжив на 25 років перебування в Україні Російського флоту. А якщо дії російського флоту спровокують конфлікт з Європою? На чиїй стороні тоді виступатиме Янукович з командою, якщо його особистий охоронець приставлений Росією? Догадатися не важко.

Не вступ у НАТО. Європа намагається інтегрувати Україну повністю, з територією, людьми, економікою і армією. Росія –проти. Янукович і його команда також проти військової інтеграції. Це що, після інтеграції українська армія має залишитися поза Європою?

Якщо Україна інтегрується в Європу, а Росія здійснить спробу нападу на об’єднану Європу, хто тоді захистить Європу, чи ту частину території об’єднаної Європи, що називається Україною? НАТО з українською армією у її складі, чи українська армія самостійно, чи українська армія у складі російських сил, чи сил ОДКБ? (пройшло повідомлення, що армія імені Януковича вже розпочала проведення спільних навчань з Росією і Білоруссю)

Не зрозумілою є відмова України від можливості звернення до міжнародного арбітражу з позовом про зміну дискримінаційної для України ціни на газ до рівня ціни справедливої, європейської? Європейці ж звертаються до суду і виграють? Чим пояснити згадану відмову України- боягузством, некомпетентністю, грою в „піддавки”, чи особистою залежністю українського керівництва від керівництва Росії?

Росія тисне на Україну всіма дозволеними і недозволеними політичними, економічними, психологічними і інформаційними засобами, щоб змусити Україну здійснювати кроки у внутрішній і зовнішній політиці в напрямку вигідному Росії. Україна, чомусь відмовляється від використання наявного в її розпорядженні арсеналу ефективних засобів впливу на зміну позиції Росії. Росія мала б перейти від агресивної політики отримання односторонніх переваг і вимог безкінечних поступок України на користь Росії до політики взаємовигідного співробітництва.

Якщо переговори не призводять до зміни позиції Росії, то відміна Україною статусу неприєднання, відновлення плану дій щодо вступу України в НАТО, оприлюднення готовності України на розміщення на своїй території американської системи ПРО одномоментно збили б завелику пиху Росії. Звичайно, що після цього Росія розгорнула б інформаційну шумову компанію, але згодом заспокоїлася б так як і „проковтнула” аналогічні кроки Прибалтики. А скільки було погроз Росії прибалтійським країнам -в плані „нє разрєшім”....

В той час, як Європа будує термінали по прийманню зрідженого газу з арабських країн, щоб позбавитися газової залежності від Росії, Уряд України для незменшення газової залежності від Росії запрошує її видобувати газ на морському шельфі України. Тобто не лише російський, але й український газ відтепер буде під контролем Росії.

Уряд каже, що слід зменшити імпортозалежність економіки (тобто щоб в Україні виробляти ту продукцію, яку ми імпортуємо з інших країн), а кілька днів назад Україна віддала Росії єдиний в Україні алюмінієвий комбінат. Тепер він буде знищений, а алюміній куплятимемо в Росії.

Ще раніше Росії продали Луганський тепловозобудівний завод (продали за ціною одного тепловоза) і тепер тепловози куплятимемо в російського заводу.

Українські АНи, в основній своїй масі, вироблятиме Воронезький завод, а не завод Антонова – так „міцні господарники” турбуються про захист інтересів українського виробника і куплятимуть українські літаки виготовлені в Росії. Зменшуючи імпортозалежність?!

Європа самостійно розвиває альтернативну енергетику, А Україна, щоб „позбутися залежності від Росії” вирішила до 2014 року збудувати в Україні разом з Росією завод по виготовленню ТВЕЛів для АЕС. Але Росія, за контрактом, матиме право не передавати Україні до 2020 року технологію виробництва ТВЕЛів! А якщо черговий раз „надує” і не передасть і після 2020 року, або передасть технологію „вчорашнього дня”? А як тоді завод працюватиме без технології в період з 2014 до 2020 року? З технологами з Росії? За ліцензією Росії? А скільки вона „запросить” за ліцензію? Чому в договорі це не обумовлено? Укладання газових та Харківських Угод з Росією нічому Лідерів не навчило?

Оприлюднено намір передати Росії до 2012 року збагачений (збройний) уран, але „забули оприлюднити” - а за якою ціною, світовою? Коли Україна отримає кошти від цієї об орудки та куди вони будуть спрямовані олігархами ПР?

Янукович, намагаючись стати європейцем в своїх діях на зміг піднялися вище рівня васала, чи губернатора Росії в Малоросії.

Б) В Європу з російськими цінностями

Янукович каже що маємо йти в Європу, а Табачник - що Україна має перебувати в єдиному духовному просторі з Росією. Російський націоналіст Табачник просто підпрацьовує міністром в державі яку ненавидить?. Дуже потрібний міністр для окупаційної влади. Ви можете собі уявити антисеміта на посаді міністра освіти Ізраїлю, що закриває там єврейські школи?

Азаров гарантує Європі безперебійний транзит російського газу через України, а його прес-секретар погрожує демонтувати газову трубу в Європу.

Азаров каже, що газотранспортна система України є її національним надбанням, яке віддавати Росії не можна, а Колісниченко заявляє – „..кому он нужен, этот кусок ржавой трубы…?” Де перехвалена сотні разів єдність команди „професіоналів”?

Виникають два запитання:

Це так має виглядати єдність і одностайність в команді професіоналів”, чи це внутрішньопартійний бунт, чи частина команди керується напряму з Росії?.

Як це розуміти - тілом з Європою, а душею з Росією?

Влада України збирається йти в Європу, впроваджуючи в Україні не європейські, а російські моделі свободи слова, „вертикалі влади”, басманно-печерного судочинства, мєдвєдєвських „прав людини”, путінської свободи підприємництва.

Поліція і суди Європи захищають права громадян. В Росії – знущаються над громадянами. Янукович, рухаючись в Європу, вибрав для України російський варіант міліції і судів.

В Україні відроджуються цінності російських „кінобойовиків”, - запроваджуються в цивільне життя автомати, стволи, пропажі і вбивства бізнесменів, депутатів, суддів, наїзди на журналістів, кийки і автозаки для захисників Конституційних прав і свобод.

В Європі побачити таке можна лише в кіно, а життя інше - розумне і культурне. В Росії і Україні – насилля в кіно і насилля в житті співпадають –соціалістичний реалізм.

В Європі опозиціонерів не судять за те що вони опозиціонери. В Україні „шиють справи” Васильківським і свободівським „терористам”, Юлі і Луценку - за перевищення влади.

Весь світ засуджує дії Януковича за судилище над опозиціонерами (Лукашенко, правда, утримався). Західні фахівці, юристи судді, політики, керівники європейських держав відверто заявляють що це наруга над європейськими стандартами судочинства, а команда Януковича їм відповідає що вони дотримуються духу і букви європейських стандартів і чинять суд на основі саме європейських стандартів. Хто ж тоді не розуміє і не знає європейських стандартів? Ті хто живуть в Європі – європейські керівники, політики і юристи, які ці стандарти створюють, розвивають і на них будують суспільне життя, чи клан Януковича-Азарова „с особым строением мозга ученых»? Савелій Крамаров послухавши регіонала Володимира Олійника сказав би: „ Во дайот, зараза!”. Але ж таки так чешуть і гіганти розуму і „хресні батьки” донецької демократії!” Європа вважає аморальним процес євро інтеграції України доки будуть переслідувати опозиціонерів за надуманими гріхами. А Прем’єр-міністр України Азаров вважає аморальним пов’язувати підписання чи не підписання угоди про євроінтеграцію зі справами опозиціонерів. Він знаходитбься в ролі прохача, але намагається Європі диктувати...

Як після цього можна припустити, що команда „професіоналів” адекватна?

Б) В Європу з російським менталітетом

Влада України збирається йти в Європу виступаючи проти української мови, історії, фактів геноциду у відповідності з „настановами” Росії. Європа з цих питань має іншу - проукраїнську позицію.

Європейці оцінюють історію Другої світової війни по-європейськи, а КГБ Росії і нинішні її керівники-КГБісти –по іншому. Команда Януковича дотримується не європейської, а російсько- КГБістської трактовки історії.

Влада України чинить спротив організації єдиної української православної помісної церкви, віддаючи церковне майно і парафії московській церкві, будує для неї нові церкви за кошти бюджету. Янукович розглядає все українське через окуляри вставлені Москвою, дружить тільки з російською церквою а українські конфесії зазнають дискримінації. Російський патріарх Кирило, що зачастив в Україну, читає українцям біля пам’ятника Лєніну в „червоному” Луганську проповідь про те, що „чортівництво може бути освіченим, вихованим і навіть привабливим”? Така духовність потрібна Україні? Це що, роздвоєння, чи потроєння особистості Кирила, влади, яка з такою „помпою” організувала його приїзд і місце проповіді, українців що там вчилися в російського політика-патріарха ? Духовний пастор мав би вчити паству заповідям господнім, а не читати лекції по чортівництву. Сусідство Кирила з пам’ятником Леніна не потребує коментарів, оскільки всім відомо що Лєнін був провідником ідеології войовничого атеїзму, фізично знищував духовенство і руйнував церкви, слово Боже і теологію об’явив лженаукою і опіумом для народу.

Янукович не здатний втямити що духовним вихованням парафіян України не може займатися один з ідеологічних центрів ворожої для Україні Росії (тепер ворожої і до Януковича), бо складовою духовного виховання є виховання патріотизму. Тобто, Янукович, обійнявши посаду президента, в кругозорі, в менталітеті і в релігійномі питанні залишився на рівні рядового прихожанина російської церкви і не зумів піднятися до рівня президента всієї України, До рівня президента всіх громадян України незалежно від конфесій. І пояснення цьому просте - перебуваючи на посаді президента вже півтора роки, до рівня президента держави Україна Янукович просто не доріс. Янукович не доріс не те що до рівня українського ПРЕЗИДЕНТА, але не доріс до рівня пересічного ПАТРІОТА України. Це підтверджується проведенням спільного параду українського і російського флотів в день свята Російського флоту і відміною параду в Києві з нагоди 20-річчя Незалежності. Це підтверджується проведенням маніфестацій антиукраїнських сил під російським стягом з нагоди 20-річчя Дня Незалежності в Севастополі і забороною проведення в цей же день демонстрацій громадян, що виборювали Незалежність, яке здійснювалось під прапором України. Провокаціями Львівських подій з червоними стягами компартії неіснуючої держави.

Комуністи і регіонами в практиці дій нічим не відрізняються, окрім розміру капіталів. Та й керівне ядро регіоналів – бувші партійці і функціонери КПРС.

Двозначністю фактичного статусу української мови, закриванням очей на антиукраїнські дії мерів і губернаторів і багато іншого. Що є основою таких дій команди Януковича? – „Родові плями” україно – ненависницької, російської шовіністичної ідеології на якій росли, виховувалися, йшли до влади і діють регіонами і комуністи. В світі немає випадку, коли перемагають на виборах сили, що йдуть до влади на антипатріотичних лозунгах. В світі немає випадку, щоб обиралися до влади люди з обіцянками здійснити утиски національної мови, культури, освіти, історії. В світі немає випадків, щоб виборці обирали до влади людей, які намагалися цю державу розірвати (Сєвєродонецький з’їзд.). В Україні є. І я називаю це явище – „Синдромом Януковича”.

Ніколи не матиме поваги в світі і дома той президент і його політична сила, котрі сприймають духовні цінності своєї держави очима її ворога.

Але чого ж тоді вартує „європейська симфонія” артистів з общаку Януковича якщо вона виконується фальшивим голосом і за партитурою написаною в Росії?

І все це відбувається в умовах, коли Москва, підписуючи Харківські угоди обіцяла Януковичу переглянути ціну і положення газових контрактів, а потім відмовилася виконувати свої обіцянки, а натомість знову об’явила Україні своєрідний ГАЗАват- чергову газову, інформаційну, політичну і економічну війну. Росія черговий раз „кинула як лоха” Януковича, а з ним і Україну. Європа Україну завжди підтримувала і ніколи не лишала допомоги як фінансової, так і політичної. А Янукович чомусь тягнеться до Росії?

Чим пояснити такий театр абсурду на українському владному Олімпі?

- Чи їм не вистачає власного розуму?

- чи Росія платить лідерам ПР за такі проекти?

- Чи лідери ПР були стукачиками КГБ і бояться що Росія відкриє спецхрани і оприлюднить їх досье радянських часів, а може й часів Незалежності?

В мене таке враження що регіонали намагаються інтегруватися в Європу перебуваючи на короткому поводку в Москви. І це може бути свідченням існування магічного московського досьє, бо воно існувало як на тих, хто сидів в райкомі, так і на тих, хто сидів в тюрмі. І ті і другі, хто „випливав на верх влади” мали бути стукачиками.. Я думаю, якщо досьє і є, то для багатьох українців це не стане зненацькою новиною. І багато українців не звернули б уваги на документи досьє і на їх їх зміст, списали б на скрутні обставини бурхливої молодості, якби донецькі пацани перестали знущатися над народом України, опозицією і перейшли б на європейські стандарти суспільних відносин в Україні. Звичайно, очікувати щоб вовки стали вівцями - це фантастика ще більша, ніж „покращення життя вже сьогодні”.

Росія неодноразово шантажувала Україну і Європу тим, що „газовий кран в її руках”, а Україна – транзитер ненадійний, краде газ і ін.. Нинішня влада України і в цьому зуміла підіграти Росії. Під євроінтеграційними заявами Януковича, під гарантіями Азарова про безперебійність поставок російського газу в Європу територією України нещодавно „підвів жирну риску” прес-секретар Прем’єра Лук’яненко, заявивши що Україна демонтує газову трубу в Європу, якщо Росія зменшить транзит газу в Європу через українську територію. Кому підіграв прес- секретар Азарова і сам Азаров? Вірно - Росії, яка завжди доводила, що Україна ненадійний транзитер. Ось тобі й гарантії Європі, ось тобі бабцю і Юр’їв день. Невже, жадоба до наживи від здачі газової труби на металолом затьмарила залишки мізків? Чи спрацювала загроза розкриття змісту вищезгаданого досьє? Мабуть є чого боятися?

Одним з можливих пояснень такого урядового демаршу, є „достойна відповідь регіоналів” на вимоги європейської спільноти звільнити Юлю? Мов, ми в Україні теж маємо чим натиснути на Вас – демонтуємо газову трубу в Європу. Одним словом, клієнт на поселення в європейський дім став нервовим і засіпався, немов кобила в болоті.

Для України, на її шляху в Європу, почав вимальовуватися російський сценарій шляху, який пройшла Білорусь (метання зі сторони в сторону). Але результат такого метання – відомий - Лукашенко став нагадувати вовка, що опинився в своєму лігві обкладеним зі всіх сторін прапорцями мисливців. З Заходом він відносини добряче підпортив і Захід відмовив йому в підтримці, а в Росії стали розв’язаними руки, щоб „раздєлать єго под орєх”. Януковичу– персонально і партії регіонів теж цього хочеться? Їх, особисто, влаштовує така перспектива?

Висновок: Європейська симфонія з російською партитурою перетворилася на.... реквієм за розумом партії регіоналів.

 

Г) В Європу з кримінальною практикою

Я довго розмірковував на кримінальним минулим Януковича. Думав - був малим, ріс без мами, тато вихованню сина не приділяв належної уваги, негативний вплив вуличної шпани, для якої зняти шапку з прихожого - то був різновид бравади, показного „геройства”. В школі анти кримінальна освіта не проводилася – от і попав молодий хлопець в халепу. Але пройшов час - продовжував я розмірковувати - хлопець став дорослим отримав вищу освіту, одружився на доньці судді, захистив дисертації, оцінив що нерозумно діяв в молодості і став іншою людиною. Тому я вважав що постійно шпиняти Януковича за гріхи молодості, коли він став іншим - не добре і не гарно. Але, історія з Межигір’ям, заклала в мені великий сумнів, що Янукович став іншим і скажу відверто – в зв’зку з нею, я не хотів бачити Януковича в кріслі президента держави. Якщо пояснити гумористично, то я, як професор з одним „Ф”, не міг навіть допустити думки, щоб державою керував проффесор з двома „ФФ”. Коли він прийшов до влади роздуми мої над феноменом Януковича не завершилися. Я знав, що українська справа в нього теплом в душі не відгукується, але думав передвиборча риторика – одне, а прийшовши до влади буде проводити розважливішу політику, бо він же ш став президентом всієї України, а не південно-східного ПІСУАРу.. Я намагався навіть допомогти його команді своїми розробками в галузі економіки і права, бо з моєї точки зору то мало піти на добро для всієї України. Але на моє послання не відреагував ні Янукович, ні Уряд. Я зробив висновок, що вони не для того йшли до влади щоб наводити порядок в економіці і праві. Я став писати критичні статті – не діє. І скажу відверто – я не очікував що Лідер так швидко дискредитує себе і владу України, перетворивши її на „Донецький Паханат”, лозунгом якого стало „ Бабло перемагає Добро!” Він виявився настільки „масштабним” реформатором, що почав „знімати шапки” зі всієї України, зі всіх її громадян і здавати їх „в лавку” олігархів свої партії. Це підтверджує, що знімання шапок в молодості не було випадковістю. А було звичайною „пробою пера”, утвердженням натури гангстера, і стало фаховим заняттям. Тепер стало президентською проФФесією „знімання шапок” на користь тих, хто їздить в броньованих мерседесах партії регіонів. Відчутна різниця між шапкою і Україною для Януковича все таки є, але заключається вона лише в різниці масштабів того, що можна поцупити і присвоїти.

Правда, є різниця й в іншому – в умовах. Коли в дитинстві міліція ловила злодія і притягувала до відповідальності Януковича, то тепер в кожному околотку міліції висить його портрет. Рецидивіст Янукович, який сам погонів ніколи не носив, нині кладе на рамена міліціонерів ( і КГБістів) офіцерські погони, або „зриває лампаси”. Міліція тепер виховується на „бойових традиціях” його молодості і сама підключилася до юнацького „бізнесу” Януковича. Сама стала інструментом рейдерства, інструментом його шапкознімання з держави, інструментом державного рекету бізнесменів середньої руки і грабіжництва дрібних крамарів. Якщо раніше він грабував сам, то тепер перетворює міліцію в грабіжників і розбійників.

В грабіжників в погонах. Свіжий приклад. За кошти бюджету пригнали 9 автобусів з „беркутівцями”, які з міліцією викрали товар торгівців футболками. Вчинили грабіж з розбоєм в центрі Києва, серед білого дня, на очах тисяч людей? Що ж тоді діється на периферії – догадатися не важко. За законом, якщо зі сторони крамарів було настільки серйозне порушення, що передбачало вилучення (арешт) їх товарно-матеріальних цінностей, то міліція мала б скласти відповідний акт, вказати в ньому кількість вилучених товарів (опис товарів) і грошей, Під актом мали б підписатися ті, хто проводив вилучення (арешт) товарно-матеріальних цінностей, власники майна, в яких вилучено цінності і поняті. А просто так, на очах маси людей– здійснити розбійний напад на торгівців і викрасти цінності користуючись тим, що розбійники в погонах ? А як розцінювати погрозу міліції зґвалтувати дівчину з фірми, що займається виготовленням футболок? Хто вони, працівники правоохоронних органів, чи бандити в погонах? А як з ними діяти, щоб захиститися? Скажете – в прокуратуру? До зґвалтування, чи після? А як не допустити зґвалтування ? Вдарити міліціонера? Тоді замість захисту прокуратурою отримаєте тюремний термін за напад на міліціонера., а прокуратура в суді буде сидіти в ролі сторони звинувачення. Повертаючись до теми пограбування слід відмітити, що це могли здійснити лише ті, хто законів не знає, або ними нехтує, бажаючи незаконно збагатитися, чи вислужитися перед своїм начальством, чи сподобатися президенту.

В Україні це не перший резонансний випадок. Був такий „орел” –генерал Пукач. Сподобався, вислужувався, чинив злочини і .... відслужився! Були генерали Кирпа і Кравченко, але вони „багато знали”, царство їм небесне. Був генерал Білокінь – заліг під маркою політемігранта в Москві. Дружбан Януковича і член його Кабінету Міністрів, що збирався п’ять днів пити в випадку перемоги на президентських перегонах донецького друга, повертатися в Україну, де встановлено близький його серцю режим, чомусь не ризикує. Знаєте чому? Боїться помпи партії регіонів, якою дуже швидко очищаються кишені від лишніх долярів. Злі язики кажуть, що й до Кучминих копійок, нажитих непосильною працею і, в результаті недоїдання, відкладених на чорний день - теж прилаштовується помпа. Задля спокою душі, вірніше – щоб не брати гріх на душу. На жаль, ці епізоди „ з житія могутніх” не стали пересторогою для новоявлених генералів - Могильова, Хорошковськиого. Бо їм, мабуть, є куди і з чим тікати, коли корабель регіонів наскочить на рифи (правда – якщо встигнуть, бо вони теж „багаааато знають”). А чи вирішили куди тікатимуть ті, в кого немає лампасів, в кого посади мілкіші і зірок на погонах немає або менші та й „заробили” дрібніше?

Якщо грабіжник без погонів вчиняє розбій, то від його нападу можна оборонитися, йому можна дати хоча б по головешці. Коли грабіжник в погонах – то жертви позбавлені такої можливості і такого права, бо засудять за напад на міліцію, чи за опір міліції. Влада, що діє поза законом, влада в якій міліція привселюдно може викрасти товар чи гроші в людей, покалічити беззбройних людей - має бути об’явленою поза законом. Я відмовляюся розуміти словосполучення „вор в законе”, я вважаю, що посадовці - злодії, посадовці - грабіжники, посадовці – бандити повинні бути „поза законом”.

Грабіжництво взагалі, побудоване на тваринній психології „мисливця - жертви”. Нинішня партія регіонів це не влада, це команда єгерів, олігархи якої (мисливці) отримали ліцензію на відстріл бажаних їм жертв. Народ України, його права і свободи, моральні чесноти, його майно стали потенційною жертвою новоявлених мисливців. А правоохоронцям відвели роль загонщиків жертв. Загонщиків на смерть.

Але між твариною-вбивцею і людиною–вбивцею є істотна відмінність. Тварина-вбивця полює свою жертву щоб затамувати голод і ніколи – коли сита. Двоногі вбивці полюють на своїх жертв, перебуваючи, в основному, в ситому стані, з жиру, задля розваг. А коли такі мисливці при владі – то нищать жертву щоб продемонструвати свою зверхність і безкарність- щоб „закатати в асфальт” права і свободи, щоб застрашити населення, перетворити його на покірних рабів. Такі „мисливці” відносять себе до „надлюдей”, чи до „напівбогів”. А народ відносять до смердів, до „недолюдей”. Але це ж фашизм, скажете? І будете праві. Тобто той фашизм, про який так довго говорили регіонали, перебуваючи в опозиції до „помаранчових”, в Україну врешті-решт прийшов з приходом до влади регіоналів. Прийшов „ вєсомо, грубо, зрімо”.

Це стало можливим, коли вибудувалась російська авторитарна модель „вертикалі влади”, коли законодавча, виконавча і судова гілка влади задля диктатури президента стали залежними від волі президента і його більшості в парламенті. А диктатура – задля незаконного збагачення клану і придушення всіх „нєсогласних” і тих, хто відмовляється демонструвати „одобрямс” діям диктатора і його клану.

І ось з таким набором „чеснот” донецький паханат Януковича намагається пробитися в Європу.. В Європі „стоять на вухах” від бандитських витівок „донецького паханату”. Європа в розпачі – Європарламент навіть переніс питання про початковий етап євроінтеграції України аж до 16 листопада. Дав термін на філософські роздуми.

В Інтернеті вже гуляє передвиборча анкета з запитанням: „Принадлежали ли вы или ваши ближайшие родственники в период 2000 - 2012 гг к администрации президента, правительству или иной организованной преступной группировке?”

За півтора роки окупації всієї Україні донецький паханат в свідомості українців став гнилим. Демонстрація сили донецьким паханатом, на справді є демонстрацією страху і безсилля перед народним гнівом. Сила ж починається там, де закінчується розум. Донецький паханат „ в пєчалі”. Донецький паханат в тривозі. Він почав розуміти, що з такою політикою він – каліф на годину, а не на два терміни. Але, поки що, не відкликає ліцензії на відстріл свої жертв і здатний натворити багато лиха народові України, якщо його не зупинити. Партія регіонів намагається перетворити народ України його духовні цінності в загнаних жертв. В Донецьку, Луганську, Криму й Харкові це їм вдалося. По всій Україні – не вдасться.

Януковича і його команду народ України має ЗАСТАВИТИ стати цивілізованою владою, або ЗАСТАВИТИ піти з неї.

Д) Що мала б зробити Європа, щоб допомогти Україні?

На днях я мав зустріч з одним європейським політиком, що прихильно ставиться до України. Він мені нічого нового не повідомив сказавши: - Якщо Янукович не випустить Тимошенко, від нього відвернуться США і Європа. Тоді він залишиться один на один з експансіоністською політикою Росії і повторить долю Лукашенка. євроінтеграційні угоди або не будуть підписаними, або після підписання – не будуть ратифікованими парламентами європейських країн.

Я відповів, що при такій постановці питання ще більш розв’яжуться руки у хунти Януковича, а народ України постраждає так же, якщо не більше, ніж білоруський. Народ, доведений до відчаю, в свою чергу, став агресивним і непримиренним в боротьбі за свої права. (Це знайшло своє підтвердження в сьогоднішніх (20 вересня ц.р) виступах чорнобильців і „афганців” біля приміщення Верхової Ради України.) Може розпочатися революційне кровопролиття. Тому Європа мала б підписати не лише економічні і візові Угоди, але й політичні, де режим Януковича мав би взяти на себе зобов’язання негайно припинити політичні переслідування і політичний і економічний терор проти власного народу, крадіжки бюджетних коштів і забезпечити конституційні права і свободи, а також розпочати імплементацію європейського законодавства в Україні, з метою досягнення відповідних суспільних відносин. Європі слід відвести термін на згадану імплементацію.

Таким чином, Європа, підписавши згадані Угоди мала б контроль за їх виконанням командою Януковича і важелі впливу на її діяльність. Якщо Європа відмовиться від підпису цих угод, то відмовиться і від контролю за ситуацією. І тоді команда Януковича може розпоясатися аж до збройного придушення власного народу.

Європі слід наполягати щоб Україна скасувала положення закону про позаблоковий статус, відновила співпрацю по плану дій (ПДЧ) щодо вступу України в НАТО, погодилася на розміщення американських об’єктів ПРО на території України. На сьогодні Армія України штучно знищується. Якщо цього всього не зробити, то цим самим кинути Януковича в „обійми” Росії, після чого економіка України буде якщо не знищена ще сильніше, то деформована і з часом на заході України можуть бути розміщені збройні сили Росії, за чергову знижку ціни на російський газ.. Європі має бути не все одно де стоятимуть російські війська, на східному кордоні України, чи на західному.

Стосовно Тимошенко, то слід тиск посилювати на Януковича. Рано чи пізно, вона буде визнана не винною, Якщо не українськими судами, то європейським.

Що Європа б ще могла зробити, для того щоб допомогти Україні?

Давайте поглянемо на проблему України ширше, з позицій світового масштабу.

1. Революції в арабському світі виникли там, де країни очолювали диктатори, які душили свободу, практикували екстремізм і терор проти свого народу, нищили опозицію, присвоювали собі державні кошти, частину з яких зберігали на Заході, частину – в офшорах. В Україні точно така ж ситуація..

2. Чим закінчують диктаторські режими? В результаті революцій їх скидають, самих диктаторів і їх поплічників судять, на їх майно накладають арешт, конфісковують і передають назад людям цих країн. Але під час революцій гинуть десятки тисяч людей. Захід допомагає повсталим боротися проти диктаторів санкціями ООН, а також військовим втручання після того, як диктатори пролили кров беззбройних людей, але при цьому Захід теж зазнає втрат. Лівія, наприклад, перестала постачати енергоносії в Європу, в результаті Європа вимушена закупляти їх дорожче з більш віддалених джерел постачання. В Європу хлинув великий потік біженців, їх треба утримувати. Європа несе витрати на проведення військових операцій, в яких теж гинуть європейські солдати і мирні жителі, гине техніка витрачаються дорогі боєприпаси (ракети, літаки, тощо). Після революцій в цих країнах, думаю, розпочнуться міжусобні війни за крісла у владі, за престоли. І багаточисельні жертви – по переду знову. Так було в ХХ столітті і так, на жаль, продовжується нині. Але досвід арабських революцій має змінити світ назавжди, так як і змінив світ день 9/11 в США. Так як змінився, в свій час, світ після створення ООН.

3. На дворі ХХІ століття! Виникла потреба в розробці нового світового порядку в т.ч. і в сфері відносин з диктаторськими режимами.

Світ не повинен гасити пожежу, коли пів держави згоріло вщент від дій диктаторів. Світ має виробити превентивні, запобіжні заходи і міри, щоб змусити диктаторів припинити диктат і терор власного населення і розкрадання державних коштів. Світ не повинен дивитися відчужено на страждання населення аж доти, доки воно не підніметься на революцію проти диктаторів, доки не загинуть тисячі громадян.

4. Для цього, найперше – за рішенням Генасамблеї ООН має бути скасований інститут офшорних зон і офшорних компаній. Всі диктатори і злочинці різних мастей розміщують кошти саме там. Діяльність офшорів має бути визнаною поза законом, а виконання рішень ООН з цього питання має стати складовою діяльності Інтерполу. Контроль виконання – за моніторинговим комітетом ООН.

Кошти офшорних компаній після цього мають бути конфісковані на користь країн походження фізичних резидентів - власників коштів. Безхозні кошти мають бути спрямовані в Міжнародний валютний фонд і Світовий банк.

Відповідні служби ООН мають робити постійний моніторинг країн. І при перших ознаках диктатури, придушення прав і свобод, випадків розкрадання коштів – відповідні комітети ООН мають оприлюднити офіційне попередження такому режиму.

Якщо після цього моніторингові комітети знову виступлять з заявою, що ситуація на протязі місяця (наприклад) не поліпшилася, або погіршилася, то після цього мають наступати такі санкції:

- заборона на в’їзд на Захід всім членам правлячої партії (коаліції) і членам їх сімей.

- арешт коштів на всіх легальних зарубіжних рахунках, на яких їх розмістили члени правлячої партії і їх сім’ї, родичі.

- одночасне (чи завчасне) виданням міжнародного Анонсу ООН для всіх держав, фінуастанов світу і приватних осіб, щоб вони утрималися від покупок майна, належного членам правлячої диктаторської партії і членам їх сімей (з по фамільним списком). В Анонсі ООН має бути повний перелік належного їм майна (фабрик, заводів, островів, земельних ділянок, житла і вілл, автомобілів, яхт, акцій та ін. ), з попередженням, що згадане майно буде конфіскованим на користь держави після повалення режиму. А хто з потенційних покупців не прийме до уваги Анонс ООН і придбає згадане майно після виходу Анонсу ООН– то воно вважатиметься незаконно придбаним і підлягатиме поверненню державі.

- накладається ембарго на експортно-імпорті операції фірм, належних „членам сімей” правлячої партії.

- якщо вищезгадані заходи не допоможуть, тоді Інтерпол має видати міжнародний ордер на арешт тих членів правлячої партії, які обіймають посади в президентській Адміністрації, Уряді і Парламенті, а самі згадані особи об’являються поза законом.

- після цього ООН має об’явити позачергові вибори всіх виборних гілок влади в такій країні. Вибори мають проходити за положеннями, затвердженими ООН і під наглядом ООН.

- В випадку опору диктаторської влади рішенням ООН, національні збройні сили і міліція держави мають автоматично переходити під командування миротворчих сил ООН (для уникнення кровопролиття). Ігнорування цього рішення ООН керівниками національних силових відомств і їх підрозділів, окремими силовиками– підпадатиме під ознаку міжнародного кримінального злочину, з відповідними наслідками.

- країнам-членам ООН рекомендується не надавати притулку членам. правлячої партії, які обіймали посади в президентській Адміністрації, Уряді і Парламенті за часів диктатури

якщо перелічені заходи не допомагають, і диктатори (злодії при владі) не приймають до виконання вищезгадані рішення ООН, лише тоді (насамкінець) має бути застосована сила міжнародних військових організацій, так як зараз в Лівії..

Такі стандарти поведінки світової спільноти мають бути вироблені як для нейтралізації негативу від знаходження при владі диктаторів у всьому світі, у всіх країнах, так і задля уникнення кровопролиття. Це один із варіантів виходу на якісно новий рівень боротьби з диктаторськими режимами на стадії, коли вони ще не встигли наробити лиха. Це відповідь на один з викликів ХХ1 століття, що стоїть перед світовою цивілізацією.

Тому Європа, США і інші цивілізовані країни мали б ініціювати і виробити подібні запобіжні заходи і діяти на випередження. Прийняти їх на спеціальному засіданні Генасамблеї ООН. І цим встановили новий світовий порядок. Порядок достойний рівню ХХ1 століття.

Сам факт розробки таких заходів, ще до їх прийняття суттєво остудить „гарячі голови” диктаторів по всьому світу, приведе їх до адекватності і заставить рахуватися з міжнародною думкою і потребами власних народів.

Ось в цьому заключається перша допомога цивілізованого світу пригнобленим народам, в т.ч. і народу України. Але розпочати збір підписів за підтримкою таких правил ООН мали б саме УКРАЇНЦІ!

Є) Народу України слід задуматися над Синдромом Януковича

Господь каже кожному з нас: „ось я запропонував тобі вогонь і воду, куди хочеш, туди й поклади руку”. Добровільний вибір. Під час виборів органів влади - вибір також добровільний. Що здійснили виборці партії регіонів? Вибрали що свою руку мають покласти в вогонь! Вибрали подібного собі „вогненного” антиукраїнця і його свиту.

Україноненависництво, зневага до демократії і прав людини, до мови, до патріотів і патріотичної історії України це синдром не лише одного Януковича, але й всіх членів партії регіонів. Синдром Януковича, в тій чи іншій мірі, властивий всім тим, хто за нього агітував, голосував і „вміло” підраховував голоси, хто продавав свої голоси. Хоча вірніше буде сказати-продавав майбутнє своїх дітей.

Так, як виборці Януковича на Сході, Півдні і в Криму під проводом партії регіонів і комуністів озвіріло нищили і нищать все українське – точно так же команда Януковича тепер нищить не лише все українське, але й нищить все людське - права й свободи всіх людей, в т.ч. і виборців ПР. Нищить як на сході і на півдні, так і на заході і в Криму. А Ви раділи, що обрали такого „свого” президента, що мав від України залишити лише її назву, а він взяв та й залишив від своїх виборців лише подобу людини. Думали, що Янукович знищивши все українське, зробить в Україні рай для членів, агітаторів і виборців партії регіонів? І кожен з них бачив себе таким собі Ахмедовим - весь в грошах, часах, домах і перинах? А „западенців” бажали знову загнати в схрони. Не копайте іншим яму, бо самі туди звалитеся (народна мудрість). Сьогодні, завдяки опору хунті Януковича, який вчинив західний, північний і центральний регіони, і ви, східняки, поки що маєте можливість підняти свій голос, стати до протестів, інакше вас і дальше закатували б в асфальт.

Тепер всі скандують „Спасибі жителям Донбасу!”? Тепер всі починають чесати свої колобки. А де ж був розум під час виборів? Починають розуміти, що не в українській мові, історії, не в ОУН.-УПА причина нинішніх бід громадян України, а в ідеологія і практиці партії регіонів, кучмістів і комуністів, які весь час Незалежності були при владі перекочовуючи з одного уряду в інший. (окрім короткого періоду влади „помаранчевих”. Хоча й там вони теж „засвітилися”, завдяки Ющенку).

Особисто я не збираюся дякувати ні жителям Донбасу, ні жителям сходу ні півдня України.

Вони хотіли „твердої руки, новітнього Піночета. Вони отримали „свого Піночета” - плоть від плоті. Навіть не одного, а „повну пазуху піночетів” – хунту, донецький паханат. Масштаби диктатури і репресій Януковича, хоча менші, але подібні до піночетівських, але є й різниця : - в Піночета не було кримінального минулого Януковича, а в Януковича немає мізків Піночета. Піночет нищив свої ворогів, щоб забезпечити економічне процвітання всьому чилійському народові. Янукович же нищить весь народ України, щоб забезпечити процвітання лише своїй хунті. Цими ознаками хунта Януковича відрізняється від хунти Піночета.

Думайте і кваптеся доки донецький паханат не вибив з Вас те, чим ще можна думати!

Одначе, скажу - ніякий диктаторський режим і ніяка репресивна система не здатна вистояти поза волею народу. Жителям півдня і сходу слід запам”ятати давню китайську мудрість – „...вбити дракона можна, вбивши його в собі”. Вбийте в собі україноненависництво, вбийте в собі психологію раба партії регіонів і комуністів! Вбийте в собі психологію і ідеологію регіоналів і комуністів. Бо не зробивши цього не зможете обрати в майбутньому, нового президента, що відрізнявся б від Януковича. Кого б ви не обирали новим президентом, не змінивши українофобство на українофільство – ви знову отримаєте „чергового Януковича”. Народ, що не виховав в собі і свої дітях національної самосвідомості, поваги до свої держави, до державної мови, до своєї церкви, до духовних і моральних цінностей, до своєї історії і культури, врешті - до себе стає гноєм, на якому виростатимуть його власні біди і нещастя держави. Думайте і об’єднуйтеся з західняками, цетром і північчю України в боротьбі проти спільного ворога!

У внутрішній політиці на найближчу перспективу українці мають вибрати: або вони дозволять щоб донецький паханат по всій Україні закатав їх і їх дітей в асфальт, чи вони спільно дадуть належну відсіч бандитизму влади. Президентство Януковича і влада його команди в нинішньому вимірі несуть загрозу Україні і стають небезпечним для життя її громадян. Україна і всі сущі в ній заслуговують на розумного, турботливого, людяного, НА УКРАЇНСЬКОГО Президента.

Підсумок: Януковича і його команду весь народ України має ЗАСТАВИТИ стати цивілізованою владою, або ЗАСТАВИТИ піти з неї.

Інтеграція України в Євросоюз не можлива без встановлення в Україні європейських стандартів суспільних відносин. Європа не допустить реальної інтеграція України, доки народ України обиратиме у владу політиків, чия поведінка не відповідатиме європейській політичній культурі. Повна євроінтеграція України не буде можливою доти, доки більшість народу України буде проти інтеграції наших збройних сил в НАТО.

Одним словом – думайте українці, бо це ще нікому і ніколи не зашкодило. Шкодить бездумність.

Ж) Що ж слід здійснити команді Януковича щоб змінити імідж з „ донецького паханату” на імідж цивілізованої влади України?

Зразу скажу – не багато. Слід перейняти європейську політичну культуру в поведінці державних діячів, членів команди влади у всіх її гілках і рівнях

Щонайперше - полюбити Україну, в якій вони тримають владу, і її працьовитий, але ображений ними же, народ.

Друге – проникнутися повагою до героїчної історії України, до нескореності духу українців, до їх мови, духовних цінностей, звичаїв, обрядів, і культури.

Звичайно, що для російських шовіністів з команди Януковича - це фантастика, казка. але ж вони йшли до влади „ щоб казку зробити реальністю”

Якщо ці умови будуть виконані, а наміри інтегруватися в Європу чесні і правдиві, тоді у влади не залишиться внутрішніх перепон, щоб здійснити наступне

Слід взяти в комплекті закони однієї з країн традиційної демократії (Австрії, чи Франції, чи Великобританії), автентично їх перекласти (і без куп’юр) і прийняти їх як закони України. І дотримуватися їх виконання.

Мова йде про п’ять груп законів:

- закони, що забезпечують свободу підприємництва і правила ведення бізнесу,

- закони, що забезпечують права і свободи громадян

- закони, що забезпечують макроекономічне і антимонопольне регулювання, бюджет, податки, контроль за банківською діяльністю

- Закони, що забезпечують європейські стандарти судочинства

- Закони, що регулюють соціальні питання і контроль за доходами

В Януковича скажуть, „ми самі с усамі”, розробимо самі свої закони.

Наперед скажу, як законотворень в минулому що здатний оцінити рівень розробок нинішніх законів – Самим не вийде, або займе не одну „п’ятирічку”. Півторарічний досвід розробки Податкового Кодексу доказав, що з мізками в „команді професіоналів” – тотальний дефіцит. Кодекс „не пре”, хоч розроблявся довго і в муках. Це Вам не шапки тирить і списувати борги мільярдерам перед державою, тут потрібні мізки!

Важливо витримати послідовність імплементації європейських стандартів суспільних відносин в життя України. Наприклад, перед запровадженням європейського рівня цін на газ для населення, слід не забути попередньо (або одночасно) наблизити до європейського рівня зарплату і пенсії громадян України.

В кримінальнному кодексі України обов’язково мають з’явитися статті про кримінальну відповідальність працівників правоохоронної системи за:

- порушення їх діями конституційних прав і свобод громадян

- порушення їх діями свободи підприємництва

- порушення їх діями презумпції невинності громадян

В кримінальному кодексі слід передбачити цілий розділ, що передбачав би кримінальну відповідальність президента і політиків:

- за невиконання, неповне виконання, неякісне виконання, невчасне виконання ними конституційних повноважень ( Як приклад - депутати не ходять на роботу, а карточки їх „голосують”. Це ж фальсифікація результатів голосування)

- за невиконання ними передвиборчих обіцянок (тоді не даватимуть нереальних обіцянок)

- добровільне і дострокове складання ними свої повноважень (добровільний імпічмент) взамін на звільнення від кримінальної відповідальності за невиконання ними конституційних повноважень і за невиконання ними передвиборчих обіцянок.

Тобто, „європу” спершу слід збудувати у власних мізках, потім власними руками збудувати її в Україні як для рядових громадян так і для влади. Збудувати владою і громадянами. Тоді це буде реальним кроком в Європу. Тоді це буде реальна „європа”, а не........... віртуальна.

Володимир Пилипчук
народний депутат України 1-го та 2-го скликань,
екс-Член Президії Верховної Ради України,
екс- віце президент Генерального Комітету Парламентської Асамблеї ОБСЄ,
академік Академії економічних наук України,
професор

20 вересня 2011 року